Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2016 року Справа № 910/29263/15

Вищий господарський суд України у складі: суддя Палій В.В. - головуючий (доповідач), судді Львов Б.Ю. і Селіваненко В.П.

розглянув касаційну скаргу Антимонопольного комітету України, м. Київ,

на рішення господарського суду міста Києва від 30.05.2016

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2016

зі справи № 910/29263/15

за позовом відкритого акціонерного товариства "ТОЛЬЯТТІАЗОТ" (далі - Товариство), Російська Федерація,

до Антимонопольного комітету України (далі - Комітет), м. Київ,

про визнання недійсним акта (рішення) та зобов'язання вчинити певні дії.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Луканіна Т.В. предст. (дов. від 18.09.2015), Борисенко А.С. предст. (дов. від 18.09.2015), Вознюк О.В. предст. (дов. від 18.09.2015)

відповідача - Новицький М.З. предст. (дов. від 04.04.2016)

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Комітету про: визнання недійсним акта (рішення) Комітету про відмову у залученні Товариства як третьої особи до участі у справі № 136-26/50-15 про порушення публічним акціонерним товариством "Одеський припортовий завод" законодавства про захист економічної конкуренції; зобов'язання Комітету залучити Товариство як третю особу до участі у справі № 136-26/50-15 про порушення публічним акціонерним товариством "Одеський припортовий завод" законодавства про захист економічної конкуренції, про що прийняти відповідне розпорядження. Позовні вимоги мотивовані тим, що відмова Комітету у залученні Товариства до участі у справі № 136-26/50-15 є неправомірною, необґрунтованою, такою, що суперечить законодавству України, та порушує права та охоронювані законом інтереси Товариства.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.05.2016 у справі № 910/29263/15 (суддя Марченко О.В.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2016 (судді Михальська Ю.Б. - головуючий, Тищенко А.І., Отрюх Б.В.), позов задоволено повністю з посиланням на його обґрунтованість.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Комітет просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про відмову в позові.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство просило залишити судові акти попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

11.10.2016 судом одержано клопотання від Товариства про долучення додаткових документів до матеріалів справи.

В силу повноважень касаційної інстанції, які передбачені у статті 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Повноваження касаційної інстанції обмежуються перевіркою на підставі встановлених фактичних обставин застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. За наведених обставин, клопотання Товариства, яке подане через канцелярію суду залишається у матеріалах справи без урахування та оцінки додаткових доказів, які не були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- Комітетом розглядається справа № 136-26/50-15 за ознаками зловживання публічним акціонерним товариством "Одеський припортовий завод" монопольним (домінуючим) становищем на ринку приймання, захолоджування, зберігання та перевалки аміаку, що транспортується магістральним аміакопроводом, шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;

- розгляд справи № 136-26/50-15 розпочато згідно з розпорядженням Комітету від 14.04.2015 № 04/72-р за заявою українського державного підприємства "Укрхімтрансаміак" (далі - УДП "Укрхімтрансаміак");

- Товариство звернулося до Комітету із заявою від 03.09.2015 вих. № 772 про залучення його (Товариства) до участі справі № 136-26/50-15 як третьої особи. Заяву мотивовано тим, що розгляд вказаної справи та рішення, яке буде прийняте у ній, суттєво зачіпають права та інтереси Товариства, з огляду на договірні відносини з УДП "Укрхімтрансаміак" (виконавець), який, на підставі укладеного між ними Контракту № 026/А/2007 від 24.12.2007, надає Товариству як замовнику послуги з транзиту аміаку рідкого, що поставляється замовником, через територію України (транзитні послуги) магістральним трубопроводом, що включають, зокрема послуги з приймання, зберігання та відвантаження аміаку з ізотермічних ємкостей ПАТ "Одеський припортовий завод" на судно (послуги перевалки), які є невід'ємною частиною транзитних послуг, отже Товариство є кінцевим споживачем зазначених послуг з перевалки;

- листом від 24.09.2015 № 136-29/07-9781 заступник Голови Комітету повідомив Товариство про відсутність підстав для залучення Товариства до участі у справі № 136-26/50-15 як третьої особи, оскільки взаємовідносини які існують між Товариством та УДП "Укрхімтрансаміак", зокрема вплив зміни тарифів УДП "Укрхімтрансаміак" на собівартість та ціну аміаку Товариства, не становлять предмет розгляду даної антимонопольної справи.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним акта (рішення) Комітету про відмову в залученні Товариства як третьої особи до участі у справі № 136-26/50-15, який (акт) оформлений листом та наявності чи відсутності підстав для спонукання Комітету залучити Товариство як третю особу до участі у справі № 136-26/50-15 про порушення публічним акціонерним товариством "Одеський припортовий завод" законодавства про захист економічної конкуренції, про що прийняти відповідне розпорядження.

Згідно з приписами частини другої статті 39 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон) третьою особою є особа, залучена до участі у справі у зв'язку з тим, що рішення може суттєво зачепити її права та інтереси, охоронювані цим Законом. Про визнання третьою особою органами Антимонопольного комітету України приймається розпорядження, про що повідомляються особи, які беруть участь у справі.

У відповідності до частини першої статті 60 Закону заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

За приписами частини першої статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Способи захисту цивільного права та інтересів визначені у статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Спосіб захисту порушеного права обумовлюється нормою матеріального права, яка регулює ті чи інші правовідносини між сторонами спору. Тому, позивач, формулюючи позовні вимоги, повинен відштовхуватися від тих наданих йому законом прав, які були об'єктивно порушені відповідачем і позов повинен бути направлений на припинення цих правопорушень та на відновлення порушеного права. Таким чином, право вибору способу захисту порушеного права належить позивачу, а суд наділений компетенцією перевірити відповідність обраного способу захисту змісту порушеного права. При цьому, обраний спосіб захисту не лише повинен бути встановлений договором або законом, але і бути ефективним засобом захисту, таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Ступінь доступу до внутрішніх засобів правового захисту повинен бути достатнім, щоб забезпечити особі "право на суд" з урахуванням принципу верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права та охоронювані законом інтереси.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій: встановивши, що відмова Комітету у залученні Товариства до участі у справі як третьої особи, яка оформлена листом, по суті, є рішенням Комітету, тобто актом індивідуальної дії, що може бути оскаржений у судовому порядку; беручи до уваги те, що публічне акціонерне товариство "Одеський припортовий завод" виступає як підприємство, що бере участь у транзиті аміаку, а послуги перевалки, які є однією із складових частин транзиту аміаку, не можуть надаватися Заводом окремо Товариству, оскільки розрахунки за такі послуги повинні здійснюватися через УДП "Укрхімтрансаміак", тобто останнє закуповує такі послуги у Заводу в інтересах Товариства; врахувавши, що відносини, які склалися між УДП "Укрхімтрансаміак" і Заводом за договорами безпосередньо стосуються відносин УДП "Укрхімтрансаміак" та Товариства, оскільки Завод є єдиним суб'єктом господарювання на території України, який надає послуги з перевантаження аміаку; рішення Комітету щодо оцінки дій Заводу при встановленні цін на послуги перевалки аміаку позивача суттєво зачіпають права та охоронювані законом інтереси позивача,- дійшли заснованого на законі висновку про наявність підстав для визнання недійсним рішення Комітету про відмову у залученні Товариства як третьої особи до участі у справі № 136-26/50-15, з підстав його неправомірності.

Щодо вимоги про спонукання Комітету залучити Товариство як третю особу до участі у справі № 136-26/50-15 про порушення публічним акціонерним товариством "Одеський припортовий завод" законодавства про захист економічної конкуренції, про що прийняти відповідне розпорядження, то суди попередніх інстанцій встановивши, що задоволення вимоги Товариства про визнання недійсним рішення Комітету від 24.09.2015 № 136-29/07-9781 саме по собі не відновить порушених прав та законних інтересів Товариства, і таке відновлення можливе за умови досягнення результату - залучення Товариства до участі у справі № 136-26/50-15 як третьої особи, дійшли неспростованого Комітетом висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у зазначеній частині, оскільки це призведе до ефективного відновлення порушеного права позивача.

Доводи скаржника, наведені в касаційній скарзі не спростовують висновків, викладених у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів.

Посилання Комітету на те, що залучення особи до участі у справі як третьої особи є правом, а не обов'язком Комітету (дискреційні повноваження АМКУ), не впливає на правильність вирішення спору судами попередніх інстанцій з огляду на те, що таке повноваження органу антимонопольного комітету, як залучення особи до участі у справі як третьої особи підлягає реалізації у відповідності до приписів чинного законодавства, а саме, встановлюються обставини, чи може рішення у справі суттєво зачепити права та інтереси такої особи. При цьому, скаржник не враховує, що поняття "на власний розсуд" та "за власним бажанням" не є тотожними.

Таким чином, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 30.05.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2016 зі справи № 910/29263/15 залишити без змін, а касаційну скаргу Антимонопольного комітету України - без задоволення.

Суддя В. Палій

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко